Стукало Олександр

Для життя й для його підсумків важливо, невдаха ти чи ні, бо від цього залежить, чи довірятимуть тобі люди.

Пристойно говорити про непристойність цілком можливо й, гадаю, бажано.

справа вибору чи випадку.

Їхні дискусії, що здаються обміном інформацією, насправді є нічим іншим, як обміном обуренням, зоснованим на батьківських упередженнях замість фактів.

Ми навели досить багато прикладів, аби можна було зрозуміти одне неписане правило всіх взаємин. Вони формуються не між людьми, а між его-станами. Обидві сторони так чи інакше розуміють, яким его-станам дозволено самовиражатися в певних ситуаціях. Це розуміння має силу контракту. Того, хто порушує цей контракт, виражаючи недозволений его-стан, інша сторона має законне право ображати й обзивати, а в крайніх злісних випадках — розірвати взаємини.

Виживання дитини залежить передусім від людей, тому вони її найбільше й цікавлять. Дитина дізнається, кому можна довіряти, з ким краще бути обережним, хто до неї ставитиметься добре, а хто образить чи занедбає. Діти розуміють людей значно краще, ніж дорослі, — навіть краще, ніж дорослі, які вивчають людську поведінку.

За довіру відповідає Дитина, за повагу — Дорослий з дозволу Дитини.

Ясна річ, для Дитини довге волосся чи комплекція зовсім не пов’язані з довірою, і вона точно обрала би патлатого чоловіка й гладку жінку, які її люблять, а не коротко стриженого й худу, які ненавидять. Ніщо так не шкодить дитячій інтуїції, як батьківські упередження.

Немовля ставить будильник на чотиригодинні інтервали й щоразу чекає матір, яка його ось-ось годуватиме. Якщо вона приходить і годує, дитина їй довіряє, якщо ні — не довіряє.

Згодом вона очікуватиме, що люди попереджатимуть про затримки (надійність) і виконуватимуть зобов’язання, коли приходитимуть (відповідальність).