Айн Ренд

Ми, живі

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Головна героїня, волелюбна Кіра Арґунова, щосили намагається вирватися з глейких обіймів системи й порятувати коханого Лео. Але це нестерпно важко у світі, де добро і зло зліпилися в одну почвару, вчорашні борці стали пристосуванцями, а партійні ідеалісти ідуть на ризик — та не на компроміс із совістю. І навіть коли все летить шкереберть, рідні й кохані зраджують, мряка та сірість огортають і місто, і душу, Кіра не здається. До останнього кроку, останнього подиху, останнього зблиску світла вона йде до мети?
This book is currently unavailable
549 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • Daria Tarasovashared an impression2 years ago
    👍Worth reading
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile
    🚀Unputdownable

  • Dana Hshared an impression2 years ago
    💧Soppy

Quotes

  • Daria Tarasovahas quoted2 years ago
    Я народилася, я знала, що живу, знала, чого хочу. Як ти гадаєш, що для мене — бути живою? Чому, гадаєш, я живу? Тому що маю шлунок, який поглинає і травить харчі? Тому що дихаю і працюю, здобуваючи нові харчі для свого травлення? Чи тому, що я знаю, чого хочу, а те, що вміє хотіти, — хіба це не є життя? І хто — в усьому триклятому світі — може сказати мені, чому я мушу жити заради чогось іншого, крім того, чого хочу? Хто може сказати це людськими словами, які промовляють до людського розуму? А ви спробували сказати нам, чого маємо хотіти. Прийшли урочисто, наче військо, принесли людям нове життя. Вирвали життя, про яке нічого не знали, з їхніх кишок, та сказали їм, яким воно мусить бути.
  • Daria Tarasovahas quoted2 years ago
    Кіра домовилася зустрітися з Андрієм. Та коли вона вийшла з трамвая і рушила темною вулицею до палацового садка, то відчула, що ноги її сповільнюються, тіло стає напруженим, непіддатливим, чинить опір, неначе вона йде назустріч сильному вітру. Тіло, здавалося, намагається пригадати те, що вона прагнула забути, — попередню ніч, таку, якою була її перша у сріблясто-­сірому покої, котрий вона вже три роки ділила з Лео. Тіло почувалося чистим і освяченим, ноги пручалися, не пускаючи її до того, що здавалося опоганенням, бо вона бажала цього й не опиралася цьому бажанню.
  • Daria Tarasovahas quoted2 years ago
    Ти взагалі уявляєш, скільки мільйонів пар очей стежать за вами з усіх континентів? Вони надто далеко, щоб бачити подробиці. Але їм видно, як підіймається велика тінь. Вони думають, що це велетенський звір. Здалеку вони не бачать, що він м’який, брунатний і пухнастий. Такий, знаєш, весь блискучий і пухнастий. Не знають вони, що весь він зроблений із тарганів. Дрібні лискучі брунатні таргани, що щільно позалазили один на одного й утворили цілий мур. І ці крихітки мовчать — тільки вусиками ворушать. Але світові здалеку не видно тих вусиків. Ось у чому біда всього світу, товаришу Морозов, — він не бачить вусиків!

    — Товаришу! Товаришу, про що це ви?

    — Вони натомість бачать чорну хмару й чують грім. Їм сказано, що за цією хмарою вільно ллється кров, люди б’ються, вбивають і вмирають. І що з того? Оті, що дивляться, — вони крові не бояться. У крові є честь. От тільки де їм знати, що ми тут не в крові купаємося, а в гної.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)