Сучасна теорія грошей

Запитання: А хіба не ощадливі люди зумовлюють дефіцит державного бюджету? Якщо домогосподарства почнуть заощаджувати і не витрачатимуть, то ВВП знизиться, що зменшить податкові надходження і таким чином спричинить дефіцит державного бюджету.
Відповідь: Слушне питання. Звичайно, «танго танцюють удвох». Для того щоб державний сектор міг витрачати, підтримуючи бюджетний дефіцит, потрібен недержавний сектор, готовий до збільшення чистих заощаджень.

ініціатор створення чистого фінансового багатства — саме особа, яка, здійснюючи власні витрати, вирішує дотримуватися фінансового дефіциту.

Дефіцити створюють фінансове багатство.

Усі сектори не можуть накопичувати чисте фінансове багатство одночасно, дотримуючись бюджету з профіцитом.

Дослідники не з кола MMT зазвичай зосереджуються на розподілі фінансового багатства в межах приватного сектору. Натомість прибічники MMT започатковують дискусію про вплив політики жорсткої бюджетної економії на джерело зовнішнього багатства приватного сектору. Такі підходи не створюють суперечки, а навпаки доповнюють одне одного.

традиційно сектор домогосподарств стає чистим кредитором у міру своєї природної схильності до нагромадження чистих фінансових активів, адже існує потреба заощаджувати кошти, наприклад, для коледжу й виходу на пенсію.

чисті фінансові активи, які перебувають на руках у приватному секторі, точно дорівнюють чистим фінансовим зобов’язанням, які випустив уряд, у нашому спрощеному розподілі економіки на два сектори (державний та приватний). Якщо уряд постійно дотримується політики збалансованого бюджету, де витрати завжди тотожні податковим надходженням, це означатиме лише одне: фінансове багатство приватного сектору дорівнює нулю. Якщо ж уряд тривалий час дотримуватиметься профіциту державного бюджету (витрати менші за податкові надходження), фінансове багатство приватного сектору поступово зійде нанівець і згодом стане від’ємним. Іншими словами, приватний сектор заборгує державному сектору.
Зрештою, можна сформулювати «дилему»: у нашій спрощеній моделі, що передбачає поділ економіки на два сектори, неможливо мати профіцити і в державному, і в приватному секторі водночас.

MMT навчає, що державний борг (зокрема готівкова валюта, резервні гроші та державні облігації) — це фінансовий актив, тобто фінансове багатство для недержавного сектору

Коли ми врешті-решт збалансуємо державний бюджет до копійки, то вся суверенна валюта, яку було запущено в обіг завдяки державним витратам, «повернеться» державі завдяки податковим та іншим платежам. Після цього в недержавного сектору не залишиться нічого

комерційні банки — це державно-приватне партнерство, адже щоденні операції банківської системи відбуваються за безпосередньої участі кількох державних інституцій: 1) центральний банк забезпечує кліринг міжбанківських розрахунків за номіналом; 2) такі розрахунки здійснюються за допомогою резервних грошей, які створює влада, на балансі центрального банку, адже кожен банк має кореспондентський рахунок у центральному банку; 3) система гарантування вкладів забезпечує повернення 100 % номіналу депозитів, які відповідають визначеним критеріям щодо розміру вкладу, в разі неплатоспроможності окремого комерційного банку; така система покладається на підтримку держави у випадку системної банківської кризи.