Пригоди бравого вояка Швейка

начальника нашого генерального штабу, що цією війною
керує і диригує. Я вже надивився на похорони з цього шпиталю, відрізані ноги й
руки возять звідси цілими возами.

Одного разу приїхав до нас якийсь клерикальний
депутат і почав розводитись про божий мир, який сходить на землю, та про те, як
господь бог, мовляв, не хоче війни і прагне, щоб усі жили в злагоді й любилися,
як брати. Ось тепер би глянути на того дурного віслюка. Тільки-но вибухнула
війна, у всіх церквах відразу ж почали молитися за славу зброї, а про бога
говорять, немов про якогось на

зняв там бучу і той відчухрав його батогом.