bookmate game
uk
Books
Володимир Кривенко

Життєві сходинки (Початок шляху)

Ще в дитинстві, а потім і в юності довелось мені перечитати оповідання А.Гайдара «Гарячий камінь». Я, не зрозумів тоді двох речей: — Як Івашко міг викотити на гору камінь, такий гарячий, що Гайдар, економлячи сірники, припалював об нього цигарку. І друге: — Чому старий, понівечений життям інвалід, не розбив-таки ту каменюку щоб омолодитися?. Ну, перше я і досі не розумію, тим більше, що раз каменюка сама собою нагрівається до «451° по Фаренгейту», мабуть там відбуваються якісь ядерні процеси з випромінюванням радіації, і краще обходити її десятою дорогою, а не просити дитину закотити ту каменюку на гору… Але казка є казкою, не сперечаюсь. Нехай. А от, друге став розуміти вже в дорослому віці; скоріше за все, той гайдарівський інвалід пишався своїми ранами, бо слугували вони йому якби індульгенцією від репресій і він мав можливість закінчити свій життєвий шлях в колгоспному садочку серед людей, що оточували його теплом і повагою. Якби в наступному житті він ухилився б і від тих барикад, де зламав собі ногу, і від ворожої шаблюки, і від нескінченних боїв за «світле майбутнє»— світила б йому дорога на Соловки, або в Магадан… А пройти ще раз те ж саме по другому колу… Я його вже розумію, а тепер хочу приміряти ту можливість каменя на себе. От задам собі кілька питань: — Чи хочу я побачити і маму і тата молодими, здоровими, усміхненими — звісно хочу! — А поховати їх ще раз? А поховати синочка, сестричку, рідних, близьких друзів-товаришів, дівчинку Тому, так і не відмиту від куренівської глини?… Якби в наступному життєвому колі я б зміг запобігти Куренівській трагедії, винайти ліки від невиліковних хвороб та старості, спинити війну на сході… Тоді б — залюбки! А так, хай буде, як було, хай буде, як буде. Відомий вислів: — чому Ньютон став великім? — Тому, що стояв на плечах гігантів… Нас всіх, щоб ми зросли, хтось мусив підіймати на свої плечі, от і замислився я; а хто ж крім матері та батька брав участь в моєму становленні? Хто направляв і підтримував мене при сходженні крутими сходами становлення? Кажуть, і мурашка може бути вісником, що здатна, навіть, поза нашою свідомістю впливати на наш шлях. Не все, звичайно, втримала моя пам'ять, але я вирішив поділитися з вами, шановні, найяскравішими спогадами. Можливо комусь з вас це буде не лише цікаво, але й корисно. P.S. А ви, якщо й досі курите, але хочете зекономити на сірниках, сходіть до тієї каменюки, щоб прикурити, але не забудьте прихопити дозиметр…
25 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Quotes

  • Ирина Осипенкоhas quoted2 years ago
    Хто ж за них потурбується, як не ми!
  • Ирина Осипенкоhas quoted2 years ago
    Закон БУМЕРАНГА, як закон Земного тяжіння, навіть директор школи відмінити не міг і ми платили нашим кривдникам тією ж монетою, користуючись законом БУМЕРАНГА, як батьки зброєю на фронті…
  • Ирина Осипенкоhas quoted2 years ago
    Колись спитали у мене: — а скажи, яких вчителів у твоєму житті було більше — поганих, чи хороших?

    — А я так я вам скажу; учитель це, як інструмент, а інструмент не буває хорошим чи поганим. Просто це, або Інструмент, або нікчемна залізяка. Правда, треба сказати, що, якщо поталанить, і та залізяка потрапить до рук Справжнього Майстра, то, можливо, якщо вона з путящого матеріалу зроблена, не має іржавого нутра, то та залізяка ще має шанс стати Інструментом…
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)