Марк Твен

Сам того не підозрюючи, він відкрив великий закон, що керує вчинками людей, а саме: для того, щоб хлопчику або дорослому захотілось чого-небудь, треба тільки одне — щоб цього було нелегко добитись.

З цього погляду, громадянин, який бачить, що політичне вбрання його країни зносилось, а проте сидить, набравши в рота води, не підіймає голосу, вимагаючи створення нового вбрання, не є вірним батьківщині громадянином, — він зрадник, його не виправдовує навіть те, що він, може, єдиний з-поміж усіх помічає зношеність одеж своєї батьківщини. Бо його обов’язок — агітувати хоч би там що, тоді як обов’язок решти — голосувати проти нього, коли вони з ним не згодні.

Слова самі по собі нічого не означають, вони нічого не промовляють до серця й уяви людини, яка не зазнала на власній шкурі того, що за ними стоїть.

Дві хвилини потому, а може й скоріше, він вже не згадував про свої невдачі. Не тому, що вони були для нього менш гіркими, ніж невдачі дорослих, а тому, що нове та цікаве заняття повністю заполонило його; адже так само й дорослі забувають про свої невдачі, коли беруться за нові справи.

найкращим твором Марка Твена та одним з претендентів на звання Великого американського роману. Написаний від першої особи Гекльберрі Фінна, друга Тома Соєра та оповідача двох наступних книжок Том Соєр За Кордоном та Том Соєр Детектив

любісінько нюхає табаку і вважає, що це пристойно. Як самій, то, значить, можна.

любісінько нюхає табаку і вважає, що це пристойно. Як самій, то, значить, можна

любісінько нюхає табаку і вважає, що це пристойно. Як самій, то, значить, можн

проте, любісінько нюхає табаку і вважає, що це пристойно. Як самій, то, значить, можна.

Аж далі закликали до кімнати негрів та почали молитися, а