Freedom Letters

Це вони одночасно (аякже ж). Мама, тато й Тонконоге. І бабуся. І дід.
— Кукуємо тепер у пробці через тебе!
— Якби ж якось назад…
— Е-те-те-те!
— Глухий він, еге. На голову глухий…
— Досить! Повіситься з вами…
— Бня-бня-б

Глухий він, еге. На голову глухий…

Ну то й що тепер, усім лягти й самовбитися?

А це варіант, думаю. Чи навіть кажу.

Ну то й що тепер, усім лягти й самовбитися?

А це варіант, думаю. Чи навіть кажу.

Дивна штука — час. #дивнийчас То він зебра, то взагалі вщухає, то летить, наче потяг Синкансен. Чи застрягає назавжди у лютому. (

Паніка та ненависть — рідні сестри. Обидві змушують метушитися, смикатися, робити помилки. Обидві позбавляють розуму, штовхають на дурниці

вночі, і зараз село виглядало цілим, але порожнім, покинутим. Ні вогнику у вікнах, ні собачого гавкоту, ані диму над трубою. Розраховували, як і раніше, швидко проскочити село наскрізь.
Не встигли.

вночі, і зараз село виглядало цілим, але порожнім, покинутим. Ні вогнику у вікнах, ні собачого гавкоту, ані диму над трубою. Розраховували, як і раніше, швидко проскочити село наскрізь.
Не встигли.

То був дуже сумний янгол. Смуток прозирав у погляді, в тонких рисах обличчя, у всій позі. Янгол дивився на Левченка і мовчав. Тобто, дивився він одразу на двох Левченків: на того, що приголомшено витріщався на небесного посланця — і на того, що лежав на спині, широко розкинувши руки. Над переніссям цього Левченка, на лобі, там, де індуси малюють червону цятку, чорніло «третє око».

Все було добре, поки раптом не стало погано.
А там вже нічого не стало