Джозі Сільвер

Може, воно й на краще, коли не знаєш, що востаннє робиш щось значуще: ось мама востаннє зустрічає мене біля воріт школи, її рука так заспокійливо тримає мою маленьку долоньку; ось тато востаннє згадує про мій день народження.

А знаєте, що останнє сказав

і я мовчки розповідаю йому, що я завжди мала його в моєму серці, а він мовчки розповідає мені, що в іншому місці, в інший час ми були так до біса близькі до ідеалу.

Але що б там не було, — його рука прослизає в моє волосся, великим пальцем він водить по моїй вилиці, — і тому, що ми нарешті були чесними одне з одним, ти просто майже найдорожча людина для мене у світі, і це був єдиний у моєму житті найдивовижніший цілунок.