Елізабет Гілберт

— Доброго ранку, містере Герберт, — сказала я за звичкою.
— Щоб я провалився під землю, якщо це правда, — відповів він.

Війна вселила в мене розуміння, що життя небезпечне і скороминуче, тож нема сенсу відмовляти собі в задоволенні чи у пригодах, поки ти ще живеш на цьому світі.

Байдуже, щó підкидало йому життя — він усе сприймав спокійно: мовляв, буде — то буде, а ні — то ні

Я усвідомлюю це щойно тепер, коли пишу тобі. Ох, люба…

Іноді так багато часу минає, поки нарешті щось зрозумієш

Закохалася, хоч це було цілковите безглуздя. Ми були такі різні, як ніч і день. Але, може, якраз у такому місці — у глибокій ущелині, що пролягає між двома протилежностями — кохання проростає найкраще.

Війна — страшна штука, але вона кожного чогось вчить. Тітку Пеґ війна навчила ставити вистави.

Уперше перебратися до Нью-Йорка можна тільки раз у житті, Анджело, і це велика подія.

Якщо ти хоч трохи тямиш у дружбі між дівчатами, то знаєш, що одна з двох завжди грає роль служниці.

Випадковий секс — найлегша річ у світі, якщо взяти його собі за звичку.

Мені хотілося — і не хотілося — більшого.
Стара як світ історія з життя дівчат.