Король шрамів

— Ре’б Равка! — закричали вони. — Король рєзні! — «Син Равки! Король шрамів!»

— Ще щось?
— Це Равка, крихітко, — нагадала Зоя. — Тут завжди є ще щось погане.

Погані новини з Фієрди, — повідомила Тамар. — Вони готують наступ на Равку. Можливо, за тиждень чи місяць, але війни не уникнути.

Ніколаї забрав у неї ключ, відчуваючи його вагу на долоні. Метал нагрівся від дівочої шкіри. Хлопець сумував не за їхнім вечірнім ритуалом, а за приводом побазікати з Назяленскі щовечора та щоранку. А тепер, схоже, такої нагоди більше не випаде

Ніна впізнала чоловіка ще до того, як він обернувся. Та все ж не змогла опанувати жаху, який охопив її, коли вона знову подивилася в холодні сині очі Ярла Брума.

Подаруємо, Зоє. — Хлопець схилив голову набік. — Мені не подобається, коли ти так на мене дивишся. Здається, наче ти зневірилася

— Подаруємо, Зоє. — Хлопець схилив голову набік. — Мені не подобається, коли ти так на мене дивишся. Здається, наче ти зневірилася.

— Стільки загублених життів, стільки зусиль, а ці дурні готові переписати історію.

Хлопчики щодня вигадували собі нові титули, деякі з них були величними: Домінік Хоробрий чи Ніколаї Справедливий, — а декотрі не дуже: Домінік-Пукавка і Ніколаї-Якого-Павук-Лякає.

— Цей гарбуз завширшки, як два мене, — пробурмотів собі під носа Ніколаї, усміхаючись та махаючи людям.

— І вдвічі привабливіший.

— Удвічі менш привабливий, — запротестував Ніколаї.

— Ой, — відмахнулася Зоя, — зате він не патякає.

п’ять огрядних постатей серед снігу. Вовки.

— Аякже, — уголос промовила вона. — Матаясе, твоя країна може поцілувати мою вгодовану гришницьку дупу.