Шантарам

Дорослішати — це й означає навчитися боротися зі стражданнями. З віком ми втрачаємо ілюзії і усвідомлюємо, що щастя буває рідко і швидко минає. Це нас вражає, причому що дужче вражає, то дужче ми страждаємо. Можна сказати, що страждання — це свого роду гнів. Ми обурюємося від того, що нам завдає болю життя. І це обурення і гнів ми і називаємо стражданнями. Звідси ж, до речі, випливає і фатальна доля героя.

Можна випробовувати чесність, відданість. Але кохання нічим не випробуєш. Якщо вже воно спалахнуло, то триватиме вічно, нехай навіть ми ненавидимо того, кого любимо. Воно вічне, тому що породжене тією частиною нас самих, яка не вмирає.

Ти знаєш анекдот про скорпіона і жабу? Про те, як жаба погоджується перевезти скорпіона через річку, узявши з нього обіцянку не жалити її?
— Ну так. На середині річки скорпіон жалить-таки жабу, і коли вона питає, навіщо він це зробив,— адже тепер вони обидва загинуть,— він відповідає, знизивши плечима: «Вже таке я лайно. Проти власної природи не попреш».

В Марселі є приказка: «Людина, яка нікуди не поспішає, нікуди не потрапляє».

Доля потребує посередників і зводить свої фортеці з каміння, скріплюючи їх за допомогою подібних випадкових угод, яким спочатку не надають особливого значення.

У стародавніх санскритських легендах мовиться про любов, зумовлену кармою, про існування зв’язку між душами, яким призначено зустрітися і покохати одна одну. Згідно з легендами, наречену впізнаєш з першого погляду, тому що твоя любов до неї проглядає в кожному її жесті, кожній думці, кожному русі й кожному почутті, що світиться в її очах. Ті ж легенди попереджують, що кохання може оволодіти тільки одною з цих двох душ. Але мудрість долі в такому разі протилежна любові. Любов не вмирає в нас саме тому, що вона не мудра.

стародавніх санскритських легендах мовиться про любов, зумовлену кармою, про існування зв’язку між душами, яким призначено зустрітися і покохати одна одну. Згідно з легендами, наречену впізнаєш з першого погляду, тому що твоя любов до неї проглядає в кожному її жесті, кожній думці, кожному русі й кожному почутті, що світиться в її очах. Ті ж легенди попереджують, що кохання може оволодіти тільки одною з цих двох душ. Але мудрість долі в такому разі протилежна любові. Любов не вмирає в нас саме тому, що вона не мудра.

Як кажуть афганські свахи, «голос — половина любові». Але тоді я не знав цього, і моє серце кинулося в такі нетрі, куди навіть свахи бояться зазирати.

кажуть афганські свахи, «голос — половина любові».

нахилився і глянув їй за спину.
— Що там таке?
— Я шукаю крила. Адже ви мій янгол-рятівник.